Дев’ять із 10 українців підтримують “стратегічну українізацію” – опитування КМІС
Більшість громадян схвалює зміцнення позицій української мови без тиску на російськомовних у побуті. Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології, яке провели 2–14 вересня серед 2012 респондентів.
КМІС дослідив ставлення українців до трьох варіантів мовної політики, зачитуючи респондентам детальний опис кожного підходу. Найбільшу підтримку – 87% – дістала так звана стратегічна українізація, яку в документі також називають “лагідною”. Із цієї кількості 53% повністю підтримують цей варіант, ще 34% – радше підтримують.
Цей підхід передбачає чотири основні принципи: українська залишається єдиною державною й офіційною мовою, основною мовою освіти у школах є українська, громадяни можуть розмовляти російською без тиску чи засудження, також триває заохочення поступового поширення української через якісний контент, книжки тощо.
“Радикальну українізацію” з повною забороною російської мови навіть у побутовому, родинному чи дружньому спілкуванні підтримало 63% опитаних. Водночас повністю схвалює такий варіант лише 33%, а 32% вважають його радше або зовсім неприйнятним.
Найменшу підтримку дістав варіант “прихованої русифікації” – 54%. Він передбачає можливість використання російської в офіційній сфері там, “де більшість населення цього бажає”, і навчання у школах за вибором батьків. Проти такого підходу було 39% респондентів.
Стосовно думки українців у регіональному розрізі, за даними дослідження, “стратегічна українізація” дістала підтримку в усіх регіонах без винятку. На заході її схвалює 83%, у центрі – 90%, на півдні – 88%, на сході – 81% опитаних. Це єдиний варіант, який не призводить до регіонального розколу.
Натомість “радикальна українізація” поділила країну: на заході й у центрі її підтримують 72% і 67% відповідно, але на сході більшість (58%) вважає її неприйнятною. “Прихована русифікація” має зворотну динаміку: найбільше противників – на заході (50%), найменше – на сході (13%).
Важливо, що “стратегічний” варіант підтримують усі мовні групи: 88% українськомовних громадян, 83% російськомовних і 85% тих, хто спілкується обома мовами однаковою мірою.
Кожен варіант мовної політики в опитуванні оцінювало приблизно 666–675 респондентів. Статистична похибка для загальної вибірки не перевищує 2,9%, для окремих варіантів – не більше ніж 5,1%.
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький зазначив, що результати демонструють “цілком консенсусний, виважений підхід до мовної політики”. За його словами, ця формула є простою, довгостроково сприяє розвитку української мови й водночас є об’єднавчою для суспільства.
“Ми сподіваємося, що українські чиновники й політики, громадські активісти, представники медіа та публічні особи в питаннях мовної політики будуть дотримуватися зазначеного вище підходу, щоб ми нарешті перегорнули прикру сторінку мовних баталій”, – наголосив Грушецький.
Контекст
Конституція України визначає українську як єдину державну мову, водночас гарантуючи вільне застосування російської та інших мов нацменшин.
Із липня 2019 року діє закон про функціонування української мови як державної. Він установлює обов’язкове використання української в державних органах, місцевому самоврядуванні й публічній сфері.
Від січня 2021 року всі надавачі послуг зобов’язані обслуговувати клієнтів державною мовою. За бажанням споживача можна перейти на іншу мову, якщо це влаштовує обидві сторони.
Мовний закон не регулює приватного спілкування й релігійних обрядів.
За даними попереднього мовного омбудсмена Тараса Кременя, 2024 року кількість скарг на порушення мовного законодавства зменшилася, порівняно із 2023-м і 2022 роком.
