22 Листопада 2024

Наземний безпілотник, що може підняти до двохсот кілограмів, розробив студент у Вінниці

Безпілотник можна застосовувати і для перевезення боєкомплекту, і для евакуації поранених.

Наземний безпілотник, що може підняти до двохсот кілограмів, розробив студент у Вінниці
Наземний безпілотник, що може підняти до двохсот кілограмів, розробив студент у Вінниці

Наземний безпілотник, що може підняти до двохсот кілограмів, розробив студент у Вінниці. Це – універсальна дистанційно-керована платформа на гeсеничному шасі. Безпілотник можна застосовувати і для перевезення боєкомплекту, і для евакуації поранених. Як працює розробка – покажуть кореспонденти “Подробиць”. 

Швидкий, маневрений і здатен витримати людську вагу. Цей наземний безпілотник – розробка вінницького студента Михайла Бондарчука. Хлопець мріяв створити робота, що допоможе нашим оборонцям на фронті.

Михайло Бондарчук, студент:

В нашій армії фактично не поставлено на озброєння жодного наземного серійного безпілотника. І звідси виникла ідея. Насправді, наземні безпілотники можуть мати вкрай широкий спектр застосування: це можуть бути як невеликі – для здійнення розмінувань, так і повноцінно керовані, дистанційно керовані танки гусеничні.

Цей робот, каже Михайло, міг би доставляти вантажі і навіть рятувати життя поранених на передовій.

Михайло Бондарчук, студент:

Дана платформа призначена для перевезення вантажу військових цілей. Це може бути боєкомплект якийсь, також є можливість перевезення поранених. Тобто на цю платформу будуть закріплені ноші. Ми заявляємо грузопідʼємність близько 200 кілограм. Хоча по факту були такі стрес-тести, коли на нього ставало 5-6 людей..

Швидкість робота – 10 кілометрів за годину, та вона може сягати і 30. А запас ходу на акумуляторі – до 25 кілометрів.

Михайло Бондарчук, студент:

Але зважаючи на обмежений радіус дії всіх наземних безпілотників, тобто це буде складати 1 кілометр, якщо ми керуємо з пульта, і 3 кілометра, якщо це виносна антена. З повноцінною наземною станцією керування. Тобто радіус дії може збільшитися до трьох кілометрів.

Керована платформа – на гусеничному шасі. Механічну частину хлопець майстрував сам, з електронною – йому допомагали викладачі.

Михайло Бондарчук, студент:

По часу – планування зайняло до першого прототипу- близька двох трьох тижнів, надалі це було багато переробок, щоб повноцінно його запустити і він виконував якусь свою мінімальну функцію, то це ще декілька місяців.

Переваги робота вже оцінили, каже керівник вишу.

Віктор Біліченко, ректор Вінницького національного технічного університету:

В нас є два наших доценти, чоловік і дружина, які з 14-го року на війні, потім повернулися і з перших днів повномасштабної – вони знову там. І вони приїздили сюди і почали розповідати що їм потрібно і коли ми показали цю розробку, вони були в захваті. Тобто вони сказали, що на сьогодні дуже потрібно. 

Михайло навчається на інженера. Хлопець мріє, щоб його прототип наземного безпілотника оцінили та поставили на серійне виробництво.

Adblock test (Why?)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *