На Львівщині ветеран заснував виробництво бойових дрон
На Львівщині боєць тероборони Тарас Стефанишин після поранення внаслідок танкового обстрілу відкрив власне виробництво квадрокоптерів. У цеху побував Роман Гаврилів.
За час повномасштабного вторгнення виробництво українських безпілотників збільшилось у сто разів. Такі дані Мінцифри. А що, коли в умовах технологічної війни створення дронів стає не лише допомогою для армії, а й способом реінтеграції ветерана?
Так, на Львівщині боєць тероборони Тарас Стефанишин після поранення внаслідок танкового обстрілу відкрив власне виробництво квадрокоптерів. Каже, для нього це не просто реабілітація, а помста ворогу. У цеху побував Роман Гаврилів.
Ну, це стандартний наш семидюймовий дрон-камікадзе. Швидкість польоту буде десь, думаю, навіть більше сто кілометрів на годину, висота польоту – понад 500 метрів.
Сам цей дрон злітає з підлоги.
Цей квадрокоптер – один із тих, які виготовили на невеликому підприємстві ветерана Тараса Стефанишина.
Тарас Стефанишин, ветеран російсько-української війни, співзасновник підприємства:
Зараз ми співпрацювали із Силами спеціальних операцій, їм доставляли. Зараз також співпрацюю з хлопцями, що служили зі мною в піхоті, зараз перевелися на FPV, то з ними тобто, їм відправляю. Також з волонтерськими організаціями, які закупляють.
Після повномасштабного вторгнення Тарас став стрільцем 125-ї бригади тероборони. Разом із побратимами боронив Ямпіль на Донеччині. На початку 23-го осколок ворожого танкового снаряда поцілив бійцеві у хребет. Селезінку і нирку лікарям довелося видалити.
Тарас Стефанишин, ветеран російсько-української війни, співзасновник підприємства:
Евакуація була дуже складна, я в це просто не вірив уже в один момент, і був готовий, грубо кажучи, померти на Донеччині. Але так склалося, що я отримав другий шанс. Уже тоді я усвідомив, що є мій другий шанс, потрібно щось робити, потрібно його не “профукати”, скажемо так.
Тим часом друг Олег активно допомагав захисникам із запчастинами до дронів. Постачальників, які надають якісні деталі, знайшов аж за кордоном. Після реабілітації до справи товариша долучився і Тарас.
Олег Барановський, співзасновник підприємства:
Та якось одного разу Тарас пішов зі мною відправляти запчастини й каже: “До дронів?” Я кажу: “Так”. Він каже: “Спробуймо зробити дрони з тобою”. Я кажу: “Та давай”.
За два дні на військових курсах друзі навчилися конструювати “пташок”. Коли їхні безпілотники успішно знищили ворога, вирішили розширитися. З часів поранення Тараса дрони стали ще більшою загрозою на полі бою.
Тарас Стефанишин, ветеран російсько-української війни, співзасновник підприємства:
Тоді більше боялись обстрілу мін, танків, “Градів”, щось таке, артилерія типу. Дрони ще тоді взагалі не так широко використовувалися, як з нашої сторони, так зі сторони ворога.
Якість квадрокоптерів гарантує досвідчена команда з семи фахівців, серед яких – Аккі. Він і паяє електронні плати для військових потреб, і збирає власне сам літальний апарат.
Аккі, конструктор:
На мою думку, по зборці й по налаштуваннях ми будемо кращі, ніж ті самі китайці. Ну, вони роблять дрони тільки під сільськогосподарське використання, вони роблять їх для доставки.
Ця невелика плата – “мозок” безпілотника, через неї розподіляються всі команди, а також тут зберігаються відео зі знищенням окупантів. Сигнали надходять через антени. Тримач для однієї з них створює 3D-принтер.
З передової надсилають відео з дронами в роботі. На цих кадрах захисники уразили трьох окупантів.
Тарас Стефанишин, ветеран російсько-української війни, співзасновник підприємства:
Це був спосіб, можливо, якоїсь помсти. Дуже радий, якщо там якийсь мій дрон уражає ворога, я аж: “ах”.
Щоби почати виробництво, ветеран скористався програмою “єРобота” і отримав грант. За ці кошти закупив усе необхідне обладнання і відкрив цех, який працює майже рік.
