У Польщі триває 9-й фестиваль українського кіно
У Варшаві триває 9-й кінофестиваль Ukraina! Festiwal Filmowy. Хто з відомих українських режисерів представив свої фільми у Польщі та хто претендує на нагороди? І чим запам’ятався кінофестиваль у Варшаві?
У Варшаві триває 9-й кінофестиваль Ukraina! Festiwal Filmowy. Хто з відомих українських режисерів представив свої фільми у Польщі та хто претендує на нагороди? І чим запам’ятався кінофестиваль у Варшаві – розповість наша кореспондентка Наталія Шумакова.
Наталія Шумакова, кореспондентка:
Дні українського кіно в Польщі. Триває 9-й кінофестиваль Ukraina! Festiwal Filmowy. Поляки усвідомлюють, що за часи незалежності в нашій державі сформувалася ціла генерація режисерів та продюсерів – сильних, умотивованих, які прагнуть і готові працювати з європейськими продюсерами. Тож такі міжнародні кінофестивалі – прекрасна нагода і для досвідчених майстрів, і для молодих режисерів заявити про свої кінострічки.
Відома режисерка Марина Врода представила у Варшаві повнометражний фільм “Степне”.
Це історія про чоловіка, який повертається додому в рідне село на Сумщині, щоб попіклуватися про свою хвору матір. Перед смертю мати розповідає про скарб, який зберегла для сина. Далі зустріч головного героя з братом та жінкою, яку він любив. Все це змушує його замислитися про свій життєвий вибір.
Кожен кадр у фільмі “Степне” ретельно відібраний. Кінокритики відзначають увагу до деталей і майстерну демонстрацію атмосфери українського села. Однак, як розповіла сама Марина Врода – ідею не так просто було реалізувати. Їй навіть довелося спалити сценарій.
Марина Врода, режисерка:
Спалила по листочку і подумала – це якась слабкість, історія народилася так глибоко. І я подумала, чому я відмовляюся від таких речей – глибоких, моїх, від себе фактично? Я розуміла, що мені треба її зробити прямо, життєво.
Фільм “Степне” вже отримав нагороду на Міжнародному кінофестивалі в Локарно. Це далеко не перша престижна відзнака творчості Марини Вроди – у 2011 вона здобула “Золоту пальмову гілку” на Каннському кінофестивалі за фільм “Крос”. Тому Марина Врода як ніхто інший розуміє всі виклики, які постають перед українськими кінематографістами у часи війни.
Марина Врода, режисерка:
Почали з’являтися і картини, на які пішов глядач – і почали з’являтися нагороди. Наразі у нас є проблеми з фінансуванням – я не знаю, за що ми будемо знімати. Але я вважаю. що знімати ми повинні! Тому що це наша історія, наші голоси.
Свій фільм у Варшаву привіз і відомий режисер-документаліст, лауреат Шевченківської премії Сергій Буковський. За понад 30 років у документальному кіно він зміг розповісти світу про Голодомор (у фільмі “Живі”), Голокост (у фільмі “Назви своє ім’я”), і зробити унікальні портрети шістдесятників.
Саме стрічку “Іван і Марта” представлено на кінофестивалі у Варшаві. Це документальний фільм про життя та опір режиму дисидента Івана Дзюби та його дружини Марти.
Саме Дзюба свого часу розпочав протест на прем’єрі “Тіні забутих предків”, де пролунало відоме гасло “Хто проти диктатури – встаньте”.
Сергій Буковський, режисер-документаліст:
Це можливість говорити на повний голос. Ми частина світового кіно. І потрібно витравляти з себе цей комплекс меншовартості. Це дуже складно, але можливо.
Сергій Буковський каже, що люди все більше цікавляться документальним кіно. А ще такий фестиваль у Варшаві – хороша нагода для молодих режисерів.
І безумовний фаворит польської публіки “Конотопська відьма”. Це український містичний фільм режисера Андрія Колесника, продюсерки Ірини Костюк.
У фільмі йдеться про історію двох закоханих – Олени та Андрія. Вони намагаються виїхати із зони бойових дій на початку повномасштабного вторгнення, однак натрапляють на росіян. Андрій гине на руках в Олени. Втрата молодої жінки та її бажання помститися стали центральним сюжетом фільму.
Головну роль виконала Тетяна Малкова. Сценарій написав Ярослав Войцешек. Для знімання використали справжню трофейну російську техніку та форму. Хочу зазначити, ця робота стала першим фільмом жахів, відзнятим Film.UA Group. Польські глядачі дуже позитивно відреагували на кіно.
Войцех Янковський, відвідувач фестивалю:
Ці всі провини, те все, що окупанти зробили на початку війни, і досі виробляють – так звіряче і так неймовірно, цього не можна зрозуміти, і це може бути така терапія.
Беата Беронська-Лах, організаторка фестивалю:
Викликом стало те, що поляки не знали українського кіно. Але після подій Майдану, анексії Криму, і тоді коли українці заявили про свій курс до Європейського союзу – це стало важливим.
Наталія Шумакова, кореспондентка:
Загалом у програмі – 70 фільмів: ігрове кіно, документальні фільми, короткий метр. Покази відбуваються не лише у столиці, але й у Познані, Вроцлаві, Кракові. Важливо, що глядачі мають можливість почути українську мову – всі стрічки показують в оригіналі з субтитрами.
А от переможцем серед повнометражних ігрових фільмів стала кінокартина “Степне” Марини Вроди.
