У США згадують українку Дарію Базилевич, яку вбила Росія
18-річна львів’янка допомагала викладати українську мову в Університеті Індіани
В Університеті Індіани у США вшановують памʼять 18-річної Дарії Базилевич, яка разом із мамою та двома сестрами загинула внаслідок російської ракетної атаки на Львів у ніч на 4 вересня. Дарія була волонтеркою, яка з кількома іншими студентами Українського католицького університету (УКУ) допомагала студентам американського університету вивчати українську мову. Про це розповідає «Голос Америки».
Львів’янка Дарія Базилевич долучалася до занять онлайн зі Львова і працювала з групою з вивчення української мови початкового рівня, до якої, крім студентів Університету Індіани, доєднувалися охочі вивчати мову з університетів Пенсільванії та Міннесоти.
«Це наша Дарія. Вона стала частиною цього курсу»
Після звістки про загибель Дарії в університетській газеті готують статтю про Дарію, а викладачка курсу української мови в Університеті Індіани Софія Ашер розмістила її фото на кафедрі славістики.
«Це дійсно страшна звістка і для мене, і для студентів…. Знаєте, це наша Дарія. Тому що Дарія дійсно стала частиною цього курсу, цього класу», – зазначає викладачка.
Студент курсу української мови Ніка Хомерики розповів, як першим із групи дізнався про загибель Дарії.
«Я з Грузії… Ми почуваємося дуже близькими до українського народу, – каже він. – І всі пишуть новини про Україну. Тож коли мої друзі написали про смерть трьох дівчат і матері, тоді я впізнав прізвище… але я дуже сподівався, що це не вона… Я написав нашій викладачці, запитав, чи це Дарія, чи це наша Дарія, чи хтось інший. А потім вона підтвердила. Це було жахливо».
Оскільки група була невеликою, студенти американського університету близько спілкувалися з Дарією і добре її памʼятають.
«Це (загибель Дарії – ред.) дійсно принесло війну в наше життя у більш особистий спосіб. Це зробило її дуже особистою», – розповіла «Голосу Америки» американка Джил, студентка курсу української мови в Університеті Індіани.
Заохочувала до вивчення української мови
Викладачка курсу Софія Ашер пригадала, як кілька років тому в неї з’явилася ідея долучати до занять студентів з України.
«У 2021 році я звернулася до УКУ з проханням залучити студентів-волонтерів, які могли б приєднуватися до нашого курсу та спілкуватися з американськими студентами, що вивчають українську. Дарія почала приєднуватися десь із середини листопада 2023 року і продовжувала у весняному семестрі 2024».
За словами Софії Ашер, попри те, що зусилля та час Дарії не оплачувалися, вона була однією з найактивніших з-поміж семи студентів-волонтерів, які допомагали американцям опановувати українську.
«Наш клас зустрічався чотири рази на тиждень, ми бачилися щоразу по 50 хвилин. І бували такі тижні, коли Дарія приєднувалася щодня», – пригадує Ашер.
Дарія підлаштовувала свій графік, що о 17-й годині за Києвом встигати на заняття з американськими студентами. До різниці в часі додавався й різний академічний розклад, пригадує Софія Ашер.
«В американських університетах є кілька днів або тиждень канікул перед Днем подяки. І була така ситуація, коли Дарія написала, що не може приєднатися до занять, бо нікого немає. Ми були якраз на такій перерві», – зауважує Ашер.
Вона була дуже терплячою. У неї було гарне почуття гумору
Студентка зі США Джил каже, що присутність Дарії та інших волонтерів з України заохочувала її до вивчення мови: «Дарія часто чекала в онлайн-кімнаті, чи доєднувалася і допомагала з деякими вправами, вона допомагала студентам виконувати домашні завдання».
Оскільки студенти лише починали вивчати українську, Дарія намагалася їх заохочувати, попри помилки, заважує Джил: «Вона була дуже терплячою. У неї було гарне почуття гумору. Хоча в неї було багато можливостей висміяти мій акцент, вона була дуже люб’язною щодо цього, і завжди підбадьорювала, дуже підбадьорювала».
«Вона не чекала від нас досконалості, звісно. Вона була вдумливою», – додав студент Ніка Хомерики.
Мова – це живий організм, нам треба знати про тенденції у молодому поколінні
Він пригадав, що Дарія допомагала їм вивчати «живу» українську мову, аби це було не лише за підручниками.
«Мова – це живий організм, нам треба знати про тенденції у молодому поколінні, – зазначає він. – Тож ми запитували Дарію і ще одну українку, яка приєднувалася до нас: «А це слово також використовує українська молодь у Львові зараз?». Чи, наприклад, ми бачили в підручнику якусь граматичну форму або час дієслова, і запитували, який час вони б використали? І так далі. І це було дуже пізнавально».
«Була готовою поділитися власними поглядами»
Викладачка Софія Ашер розповіла, що теж була здивована терплячістю Дарії, яка була юною студенткою без педагогічного досвіду.
Присутність Дарії, її поведінка, ставлення, спосіб, у який вона відповідала на запитання, завжди був бадьорливий, заохочував
Одним із таких прикладів, каже викладачка, було заняття наприкінці семестру у грудні 2023 року, коли американські студенти повинні були робити презентації на теми, дотичні до української культури.
«Є різниця, коли ви як американський студент вивчаєте якусь тему, пов’язану з традицією, до прикладу святкування Різдва в Україні… Це американські студенти, які нічого не знають про цю країну. Тож робити презентацію у присутності представника цієї культури – це такий собі виклик… Але присутність Дарії, її поведінка, ставлення, спосіб, у який вона відповідала на запитання, завжди був бадьорливий, заохочував…» – наголошує Ашер.
«Просто дуже мила людина. Я б сказала, що вона була культурно чутливою, але при цьому готова поділитися своїми власними поглядами», – каже про Дарію студентка Джил.
«Вона була дуже помічною, завжди з великим ентузіазмом, а також філантропічною, адже їй від цього не було жодного зиску. Вона просто намагалася допомогти людям, які цікавляться її культурою, краще її зрозуміти», – додає Ніка Хомерики.
Дарія була дуже працьовитою людиною. Її цікавило багато речей
Він пригадав, що для того, щоб студенти американського університету могли ставити питання і практикувати українську, Дарія розповідала про свої справи і захоплення.
«Я ставив Дарії та ще одній студентці запитання українською, і вони відповідали українською, а потім запитували нас… Я пам’ятаю, що Дарія була дуже працьовитою людиною. Її цікавило багато речей. Вона цікавилася театром, також займалася танцями. Я пам’ятаю, як вона розповідала нам про все це. Це було дуже цікаво. І дуже прикро усвідомлювати, що її більше немає з нами», – згадує Хомерики.
«Ніхто з наших студентів не залишиться байдужим»
Також студенти обговорювали війну, особливо після обстрілів, коли онлайн-зв’язку Дарії та інших волонтерів з України заважали сигнали тривоги.
В американському університеті пригадують, що Дарія з іншими учасниками курсу допомагали людям у США краще розуміти ситуацію, в якій живуть українці.
«Я зараз пам’ятаю питання, які мої одногрупники ставили Дарії та іншим українським волонтерам. І ці питання часто змушували зрозуміти, наскільки бракує усвідомлення того, що там відбувається. Запитували, як війна впливає на повсякденне життя, чи чути ракетні обстріли… Вони розповідали про подробиці повсякденного життя, як часто доводиться спускатися в бомбосховища», – розповів Ніка Хомерики.
Дуже важливо поширювати українську культуру та підвищувати обізнаність про Україну
Викладачка Софія Ашер наголошує, що завдяки Дарії та іншим волонтерам, для її студентів Україна перестала бути якимось узагальненим далеким явищем.
«Адже є конкретна людина, яка їм розповідає про реальність, – каже вона. – Є конкретна людина, яка продовжує навчання під час війни. І це настільки змінює ставлення цих студентів взагалі до ситуації… Я думаю, що ніхто з наших студентів не залишиться незміненим чи байдужим до того, що сталося. Для них, можливо, це перша втрата чи перше горе, яке вони засвідчили в житті».
Спогади самої Дарії про досвід співпраці з Університетом Індіани опубліковані у статті на сайті Українського католицького університету.
«Для мене було великою честю викладати українську мову іноземцям, адже дуже важливо поширювати українську культуру та підвищувати обізнаність про Україну», – писала Дарія Базилевич.
_________________________________
18-річна Дарія Базилевич загинула від російського удару по Львову в ніч на 4 вересня. Разом з нею загинули її сестри 21-річна Ярина і 7-річна Емілія та матір – 43-річна Євгенія. З родини вижив лише її батько, який зазнав поранення.
Близько п’ятої години ранку 4 вересня Росія здійснила комбіновану атаку по Львову ракетами та шахедами. Загинуло 7 людей, шестеро з них були вбиті у будинку, де проживали. 52-річна жінка загинула у сусідньому будинку. 64 мешканці потребували медичної допомоги, з них 8 дітей. 20 людей перебували у критичному стані.
Російські військові регулярно з різних видів озброєння – ударними БПЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ – атакують українські регіони. Попри докази і свідчення, Москва від початку повномасштабного вторгнення заперечує цілеспрямовані атаки на цивільних.
