«Іздрик – найкращий Фелікс»: режисерка Ірина Цілик про фільм «Я і Фелікс»
Це автобіографічна історія Артема Чеха про його дуже особливу дружбу із ветераном війни в Афганістані на ім’я Фелікс
У соцмережах у ці дні нерідко можна натрапити на дописи українських глядачів, де вони діляться враженнями після перегляду стрічки «Я і Фелікс» кінорежисерки Ірини Цілик. Фільм вийшов в український прокат і до нього прикута неабияка увага як глядачів, так і критиків. Це екранізація роману відомого українського письменника, учасника російсько-української війни Артема Чеха «Хто ти такий?». Йдеться про провінційне містечко у 90-их роках, в якому зростає головний герой кіно Тимофій.
Радіо Свобода в ефірі програми Свобода. Ранок розпитало Ірину Цілик про роботу над фільмом і те, як його сприймають глядачі.
Артем Чех, український письменник, його твори перекладені німецькою, англійською, польською, чеською мовами. Чех був у ЗСУ у 2015-2016 роках, і знову пішов на фронт з початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.
– Розкажіть, які ваші емоції в зв’язку з загальноукраїнським показом, які відгуки ви чуєте?
– Боюся, що мій відгук буде занадто емоційним, бо я зараз просто переповнена емоціями. Я щойно повернулася із Харкова.
В усіх цих містах нас настільки тепло, я би навіть сказала, гаряче, приймали
Ми стартували з Києва, у нас був передпрем’єрний показ, а потім встигли вже проїхати чотири міста – Миколаїв, Запоріжжя, Дніпро і Харків. І в усіх цих містах нас настільки тепло, я би навіть сказала, гаряче, приймали, що я думаю, цей особливий досвід я ще згадуватиму довго.
Насправді, цей фільм я знімала передусім для української аудиторії, так я це відчувала, і тому зараз якраз проживаю дуже хвилюючий досвід.
Ти віддаєш, зрештою, фільм людям, для яких ти його створювала, і все, що тобі залишається, тільки чекати на реакції і приймати те, що почалося справжнє життя цієї твоєї дитини.
– Ірино, а розкажіть для тих, хто не був в кінотеатр, ще не дивився, чому варто подивитися, чому обрана була саме пострадянська естетика або ж естетика перших років незалежності України?
– Не те, щоб я зумисно хотіла акцентувати на цій естетиці або знімати, як дехто вважає, фільм про 90-ті роки. Просто дія цього роману, а відповідно і фільму, відбувається в цей час.
Це автобіографічна історія Артема Чеха про його дуже особливу дружбу передусім із ветераном війни в Афганістані на ім’я Фелікс. Ця людина значною мірою надломлена, але водночас дуже харизматична, особлива.
І також загалом це фільм про стосунки в родині, про те, як розхитані випробуваннями оцих непростих часів.
Як режисерка, я дуже хотіла зберегти цей баланс, щоб не було цього чорно-білого світу
Батьки з одного боку травмували нас, а з іншого боку намагалися якось наповнювати наше життя світлими моментами.
У фільмі я, принаймні, як режисерка, дуже хотіла зберегти цей баланс, щоб не було цього чорно-білого світу, бо за великим рахунком було дуже багато відтінків.
І мені здається, що фільм непогано влучає, я от вже бачу з перших реакцій, в різні вікові категорії, що буває не часто. Бо і люди мого віку, плюс-мінус 30-40, і покоління наших батьків, але водночас і підлітки, кажуть про те, що фільм їм дуже відгукується.
Тому запрошую всіх тих, хто його ще не подивився в кінотеатри. Ми дуже чекаємо на наших глядачів.
– Ірино, цікава деталь, що ви працювали із чоловіком, виходить із сином на цієї стрічці. Як вам працювалося разом з родиною? Чи складніше це працювати зі своїми близькими, ніж з чужими людьми?
– В цьому є плюси і мінуси. А вже ж, бо коли ти маєш уже певну, скажімо, систему стосунків, певний світ, але цей світ раптом переноситься на знімальний майданчик, в цьому є багато непростих викликів для режисера.
Наш син фактично зіграв свого батька в дитинстві
Але з іншого боку, я вдячна цьому досвіду, така вийшла якась сімейна мандрівка, наша з Чехом в часи нашого дитинства, але ж це не тільки про нас, це загалом про людей нашого покоління.
Але і наш син, от він фактично зіграв свого батька в дитинстві, і йому тоді було 10 років, а зараз йому вже 14, і він подивився фільм разом із нами в ці дні, і він настільки іншими очима все це раптом побачив, тому що він росте, оптика його змінюється, і страшенно цікаво за цим спостерігати.
– А одну з головних ролей, до речі, контрозвідника Фелікса зіграв український письменник і поет Юрій Іздрик. Як вам працювалося із ним? Він не є професійним актором, скажімо так, людиною, яка закінчувала акторський факультет.
– Так. Це його дебют в кіно, він раніше ніколи, ну, принаймні, в професійному кіно не знімався.
Іздрик, з моєї точки зору, найкращий Фелікс, який тільки міг бути
І звісно, це був величезний ризик, тому що Іздрик людина дуже яскрава, але водночас непроста. І загалом, затверджувати на головній ролі непрофесійних акторів, це завжди такий «тонкий лід». Можна помилитися з таким вибором, але я чесно зізнаюся: жодного не було моменту, щоб я пошкодувала про свій вибір.
І мушу сказати, Іздрик, з моєї точки зору, найкращий Фелікс, який тільки міг бути. Зараз бачу, чесно, цю першу хвилю відгуків, і всі відзначають, що Іздрик просто прекрасно цю роль зробив на екрані.
До речі, Іздрик за цю роль отримав дуже вагому нагороду – золоту «Дзигу».
