“Поранені військові нікому нецікаві” – благодійники й лікарі закликали змінити ставлення суспільства до постраждалих в Україні

Лікарі зізнаються, що на початку великої війни не були готові до такого масиву поранених. Тому є нестача лікарів та необхідної кваліфікації.

Однак медики адаптуються до нових умов: оперують в підвалах, під звуки вибухів, обмінюються досвідом, їздять країною, стоять в операційних годинами, аби врятувати чергове життя. 

“Військові закінчуються”

Росія – найбільша країна у світі, чисельність населення – понад 140 млн. Ми не маємо такого потужного людського ресурсу, як ворог. Саме тому – кожен український військовий – надзвичайна цінність для держави.

За оцінкою експертів, станом на лютий 2024 року внаслідок активної фази війни в Україні вже можна налічити понад 300 000 поранених, серед яких приблизно 50 тисяч – люди з ампутованими кінцівками.

Фото: Укрінформ 

-Хто знає, скільки українських воїнів помирає в перші години після поранення? А скількох ми втрачаємо в перші дні, тижні, місяці? Зараз ця інформація закрита, але колись ця “зведена статистика” буде доступна і вже буде пізно щось змінювати. Змінювати потрібно зараз!,- каже ініціатор нацпрограми “Врятуй Кінцівку” Сергій Сошинський.

“300-ті” бійці прагнуть повертатися в стрій

-Дев’ять з десяти травмованих військових, з якими я спілкувався, хочуть повернутися в стрій. Вони просять: “Зберіть мені руку, щоб я міг тиснути на курок”. Та й за нашою статистикою приблизно 70% постраждалих з травмами кінцівок дійсно можуть повернутися в стрій,– каже Сошинський.

Командир взводу 17-ї окремої танкової бригади Анатолій Лавриненко отримав поранення, коли виконував задачу разом зі своїм взводом – зайняти ворожу позицію. 

Фото: надані фондом

Окупанти почали закидати українських захисників гранатами. Коли бій перейшов на близьку дистанцію, частині групи довелося відступати.

-У мене був прямий контакт, 10-15 метрів. Куля залетіла в лопатку і пішла через суглоб. Автомат я не кинув і побіг далі, – пригадує захисник.

Боєць проходив лікування у багатьох містах України, але відновити руку ніде не змогли, допоки він не потрапив до кабінету ортопеда-травматолога, експерта з верхніх кінцівок нацпрограми «Врятуй Кінцівку» Василя Гайовича. 

Наразі Анатолію здійснили перші операції. Далі – реабілітація, котра, як він сподівається, пройде оперативно. Бо хоче швидше повернутися в стрій і боронити Україну.

-Я хочу воювати далі, це мій обов’язок, -каже боєць.

Боротьба з ампутаціями

Під час повномасштабного вторгнення, у 2022 році, в Україні запустилася національна програма “Врятуй Кінцівку“ міжнародного благодійного фонду “Здоровʼя українського народу”, в яку залучено 150 найкращих лікарів-ортопедів з різних куточків України, щоб допомогти важкопораненим.

Слоган програми – “Не ампутуй, а врятуй”. Завдання  – зупинити інвалідизацію, зберігаючи кінцівки пораненим.

Виклики: Метал для порятунку кінцівок необхідний так само як і дрони для ЗСУ

-Таких травм, які є в цій війні, ніколи не було. Зараз пацієнти набагато важчі. Кожне поранення – нова головоломка, яку потрібно вирішити, – каже ортопед-травматолог Василь Гайович.

Фото: надані фондом 

Ортопед Василь Гайович на зрозумілому прикладі пояснює, що для хірурга означає закупівля необхідних для операції матеріалів:

-Це приблизно як часовому майстру принесли часи, а він не має інструмента, щоби їх полагодити. Чи автомеханіку поремонтувати машину, а запчастин нема, розумієте. Їх треба взяти ці запчастини. Вони дуже коштовні. 

Від початку повномасштабного вторгнення Гайович провів 180 надскладних операцій.

Інвалідизація нації

– Найгірше – коли оглядаєш молодого хлопця з ампутацією і розумієш, що цього можна було уникнути,– зізнається Василь Гайович.

Лікарі не приховують, що стурбовані фактом масової реклами протезування кінцівок. Адже вважають, що ампутація – це найпростіший спосіб вирішення проблеми, але цей шлях має ряд підводних каменів.

Фото: libkos 

На протезування кінцівки державою передбачено понад 2,5 млн грн на одну людину (в суму закладені й соцвиплати з інвалідності, які з цим пов’язані -ред.).

У той час, на лікування та збереження ноги чи руки в Національній службі охорони здоров’я України (НСЗУ -ред.) передбачено лише хірургічний пакет з побутової травми, який сягає 8 635 грн.

–Поранені більше не можуть міцно обійняти свою матір або дружину, підняти на руки дитину, не можуть просто вийти на футбольний майданчик зі своїм сином і дати йому, хоч і корявий, але пас. Не можуть подарувати такі моменти своїм рідним,- зізнається постраждалий захисник, ветеран війни, Дмитро Суходольський.

За 10 років війни в Україні досі відсутній протокол лікування бойової травми

–У такому медичному колапсі частіше ухвалюються рішення ампутувати кінцівку аніж її зберегти. Через це вже сьогодні можна говорити про інвалідизацію нації. Якщо розв’язати проблему збереження кінцівки – людей з інвалідністю в Україні буде менше,- каже Сошинський. 

Наразі благодійники розробляють “Резолюцію про поранених в Україні”, котра допоможе приймати чіткі й правильні рішення владі задля підтримки постраждалих на всіх рівнях від лікарні до громади. 

Крім того, вже на наступному тижні фонд презентує “Дороговказ поранених в Україні”, документ стане національним гайдом для кожного травмованого та його родини.

2024 рік: до чого готуватися?

Лікарі й благодійники вважають, що кількість поранених буде зростати. Цьому сприятимуть інтенсивність бойових дій та обстрілів міст України.

–У нашій країні влада об’єктивно зараз має волю, можливість і ресурси підтримувати поранених. Ветерани, травмовані бійці – це великий ресурс для держави, якщо влада і суспільство буде турбуватися про них, – каже Сошинський.

Очільник фонду наголошує на необхідності в 2024 році створення органу, який стане єдиним центром координації поранених – Уповноваженого з поранених (омбудсмена) та формування Національного комітету турботи про поранених.

Сила в єдності. Все тримається на донатах

– Найбільша проблема, з якою стикнулася наша програма – це нерозуміння суспільством, що пораненим треба підтримка. Бійці проливають кров за Україну і, практично, залишаються сам на сам зі своїми проблемами, бо люди не розуміють, нащо донатити на їх лікування.

Ніхто не міг запланувати таку кількість постраждалих. Частково фінансуються тільки ортопедичні девайси, а імпланти, ендопротези, апарати зовнішньої фіксації – ні. Допомагати державі фінансувати це – необхідно. Якщо людина робить постійний донат, ми можемо планувати конкретну кількість операцій. Обсяг допомоги залежить якраз від кількості донатів, які приходять,- резюмує Сергій Сошинський. 

Фонд активно залучає кошти від благодійників, бізнесу та іноземних донорів, але поранених у черзі на фінансування операцій по порятунку кінцівок щоденно стає більше. Саме тому важлива допомога кожного. 

Наразі в черзі на операції знаходяться понад 3000 травмованих воїнів. Допомогти забезпечити лікування постраждалих можна за посиланням: https://houp.org/uk/medical_billion/.