79 років тому ліг руїнами Музей визвольної боротьби України в Празі: що вціліло
Музей розпочав свою історію із 1925 року
(Рубрика «Точка зору»)
Найвизначніша українська установа за межами України – Музей визвольної боротьби України в Празі 14 лютого 1945 року не пережив бомбардування.
Під час визвольної операції військ союзників проти нацистської Німеччини на окуповану гітлерівцями Прагу посипалися тони бомб, загинули сотні пражан, лягли руїнами сотні будівель.
Зокрема був зруйнований будинок Музею визвольної боротьби України в Празі.
Музей почав писати свою історію в 1925 році.
Із ініціативи української еміграції й за підтримки уряду Томаша Гарріка Масарика в тодішній Чехословаччині була заснована установа, яка мала своєю метою зібрати, зберігати, вивчати і популяризувати матеріали про історію визвольних змагань і мистецтво України.
Ініціатори і лідери справи – видатні українські державні діячі, вчені, дипломати Дмитро Антонович, Степан Сірополко, Євген Вировий, Іван Горбачевський, генерал Михайло Омелянович-Павленко, Симон Наріжний.
Опинившись у еміграції, вони віддали всі свої сили, щоб врятувати документи, артефакти, книгозбірні від нищівних рук радянського режиму.
Чехословаччина на початку 1920-х років дала притулок тисячам українських біженців, допомогла також рятувати українську історію.
Продовж двох десятиліть Музей здобув вагу важливого центру українського культурно, наукового, громадського життя не тільки в Чехословаччині, але й в Європі.
До підтримки Музею долучилася також українська еміграція в Канаді та США, у 1938 році Музей розмістився у власному приміщенні (на вулиці Гориміровій 6, празький район Нусле).
Крім важливих історичних документів і бібліотеки до збірки Музею входило кілька сотень творів малярства, скульптури, графіки.
Окрасою збірки були твори Галини Мазепи, Михайла Михалевича, Георгія Нарбута, Оксани Лятуринської, Роберта Лісовського, Павла Ковжуна, Святослава Гординського, Миколи Бутовича, Юрія Вовка, багатьох інших відомих мистців.
Значну частину творів вдалося витягти з-під завалів. Їх перенесли до приміщень Національної бібліотеки «Климентинуму», а також до архіву Міністерства внутрішніх справ.
Нині ці збірки опрацьовані.
Разом із творами українських мистців, які зберігаються в Національній галереї Праги – наприклад, «Жіноча постать» Олександра Архипенка, (1920-ті рр., мармур), і в Музеї декоративно-прикладного мистецтва представляють важливу сторінку в історії українського мистецтва.
Проте, твори українського образотворчого мистецтва, які пережили бомбардування Праги, на жаль, досі невідомі широким колам як українських, так і чеських шанувальників мистецтва.
Оксана Пеленська – дослідниця, багаторічна співробітниця Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
