Що відбувається з Братськими келіями на Подолі
Восени 2023 року Києво-Могилянська академія поновила реставрацію. Водночас активісти забили на сполох
Що відбувається з однією із найстаріших будівель київського Подолу? Восени 2023 року Києво-Могилянська академія поновила реставрацію Братських келій на Подолі. Водночас активісти забили на сполох і звинуватили університет у незаконних роботах. НаУКМА це заперечує, посилаючись на дозвільні документи. Втім, київська прокуратура розпочала досудове слідство стосовно можливого руйнування об’єкта культурної спадщини.
«Будівля була у катастрофічному стані»
Братські келії, яким минулоріч виповнилося 200 років – пам’ятка історії національного значення. У радянський час тут був морг з добудованим ліфтом, а з 1993 року комунальне приміщення передали академії за орендно-охоронним договором, відновлюючи історичну справедливість.
Втім, об’єкт був у занедбаному стані і роками не використовувася. У 2011 році тут обвалився дах, тому наступного року університет почав рух у напрямку реставрації. У Мінкульті погодили невідкладні протиаварійні роботи, а також реставраційне завдання.
«Ми зробили ремонт даху, який провалився, замінили частину перекриттів між першим і другим поверхами, укріпили фундамент і зробили ремонт фасаду», – говорить президент НаУКМА Сергій Квіт.
За його словами, Департамент охорони культурної спадщини передав НаУКМА функцію замовника, щоб університет замовив проєкт, згідно з погодженим реставраційним завданням. На ньому підписи поставили представники Департаменту культурної спадщини, заповідника «Стародавній Київ», Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій, управління охорони культурної спадщини.
У документі йдеться про відновлення конструктивної міцності споруди, повернення зовнішнього вигляду 1879 року, пристосування під навчальний корпус та сучасне інженерне забезпечення. Проєкт реставрації університет замовив у архітектора Юрія Лосицького, а Мінкульт погодив його у 2014 році.
У «Могилянці» кажуть, що будівництво, яке розпочали восени 2023 року – це продовження робіт, які раніше не вдалося завершити через брак коштів.
«Ця будівля була в катастрофічному стані, і потім вона виглядала уже більш-менш пристойно, вона хоча би перестала руйнуватися, і всі основні пошкодження в той час були були усунуті», – пояснює Сергій Квіт.
Коли фонд академії знайшов необхідне фінансування, будівництво поновили. Навесні 2024-го тут планували завершити основні роботи: реставрувати мурування зовнішніх стін, декоративних елементів фасаду, пофарбувати зовнішні стіни та облаштувати санвузли. Братські келії мали б стати повноцінним освітнім корпусом вже наступного навчального року.
Реставрація чи реконструкція?
Наприкінці 2023 року, за планом будівництва, на Братських келіях мали, зокрема, замінити дерев’яні перекриття між першим та другим поверхами на залізобетонні конструкції. Коли ж розпочався демонтаж, на процес реставрації звернули увагу пам’яткоохоронці. Представники спільноти «Спадщина» вважають, що ці роботи на Братських келіях суперечать закону.
«Паспорт об’єкта, який повинен інформувати громадськість про наявну дозвільну документацію й містити візуалізацію проєкту, був відсутній. Тож ми викликали поліцію для з’ясування обставин. Ми цілком за реставрацію Братських келій і будь-якої іншої пам’ятки нашого міста. Проте ми не підтримуємо маніпуляцію термінами: роботи, що зараз ведуться на пам’ятці, не є реставраційними», – кажуть активісти.
Вони вважають, що Києво-Могилянська академія проводить реконструкцію, а не реставрацію, оскільки демонтує дерев’яні перекриття та планує замінити їх на залізобетонні.
Активісти занепокоєні й іншими змінами, які передбачає проєкт: розбиранням перегородок 1-го та 2-го поверхів та заміною їх на нові, облаштуванням додаткової сходової клітини та повною заміною кроквяної системи даху. Про це вони детально написали у коментарі, який зробили публічним.
Через депутатку КМДА активісти звернулися до прокуратури, яка 12 грудня порушила кримінальне провадження стосовно можливого руйнування об’єкта культурної спадщини (ч.2 ст. 298 ККУ).
Депутатка Олена Шуляк звернулася до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури та в Державну інспекцію архітектури та містобудування з проханням перевірити, чи роботи на Братських келіях законні.
За словами представника спільноти «Спадщина» Дмитра Перова, ДІАМ призначила виїзну перевірку обʼєкта. Також активіст повідомив, що пам’яткооронцям вдалося отримати з будівельного майданчика одну з автентичних балок та передати її фахівцям для дослідження.
«Радіо-вуглецеве дослідження показало, що балкам більше 100 років. Але нам потрібне точне датування, аби уникнути маніпуляцій з боку адміністрації академії, тому зараз шукаємо ще фахівців. Стосовно провадження – Подільського прокуратурою до суду скеровано подання щодо накладення арешту. Поки дату судового розгляду ще не призначено», – прокоментував Перов.
Натомість в академії наголошують, що роботи саме реставраційні і що на них є усі необхідні дозволи. Там кажуть, що дерев’яні міжповерхові перекриття та дерев’яні конструкції горища не зберегли своїх технічних характеристики внаслідок гниття та природного руйнування. А також те, що реставрація з пристосуванням пам’ятки не виключає застосування сучасних технологій та матеріалів.
«Проєктні рішення забезпечують збереження всіх елементів, які дійшли до нас в автентичному вигляді та становлять дійсну естетичну, історичну й архітектурну цінність», – йдеться у офіційній позиції НаУКМА, яку академія оприлюднила на своєму сайті з посиланнями на документи.
Для пам’ятки історії питання збереження перекриття не стоїть так гостро
Що говорять експерти?
Братські келії як частина ансамблю Братського монастиря внесені у перелік об’єктів культурної спадщини як пам’ятка історії, а не архітектури. На думку Андрія Салюка, голови Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, такий статус значно розширює можливості для реставраційного проєкту.
«Для пам’ятки історії питання збереження перекриття не стоїть так гостро. Я вважаю, що такий об’єкт мав би бути занесений до реєстру і як пам’ятка історії, і як пам’ятка архітектури», – говорить експерт.
На його думку, архітектурне рішення із заміни дерев’яних перекриттів на залізобетонні дискусійне. І це питання доцільно було би вирішувати, скликавши науково-практичну раду з питань збереження культурної спадщини.
«Науково-практична рада не є обов’язковою, але у випадку важливих пам’яток національного значення або у випадку сумнівів проєктанта, це доцільно зробити, щоб знайти оптимальне рішення», – говорить Андрій Салюк.
Він вважає, що реставрація має за можливості максимально зберігати автентичні матеріали, навіть якщо це можливо на 10%. «Ми не знаємо, яку інформацію ми зможемо отримувати через 100 років. Ми не знаємо, які з’являться прилади і технології для дослідження цегли чи штукатурки», – говорить експерт.
Але архітектор проєкту Юрій Лосицький наголошує, що залишки перекриттів, які демонтували, не були першопочатковими.
«Навіть якщо дерев’яні перекриття були першопочатковими. І вони згнили, уже немає значення, на що їх міняти: на такі ж дерев’яні, тільки нові, чи навіть будь-яку іншу конструкцію», – пояснює свою позицію архітектор. Він вважає, що доцільно замінити дерев’яні конструкції на перекриття з інших матеріалів, які більш стійкі до пожежної безпеки.
Звузити поле для дискусій мало би законодавство. Воно передбачає, що на об’єкти культурної спадщини виготовляється облікова документація. Ключовою тут є облікова картка пам’ятки.
«Для того, щоб визначити предмет охорони кожної пам’ятки, власники зобов’язані замовити виготовлення облікової документації. Обстежуються стан будівлі, визначаються автентичні елементи, і на основі цих досліджень в обліковій картці вказується предмет охорони. Це може бути фактично вся будівля, всі її конструкції, декор, планування, висота, форма даху і так далі», – говорить кандидат архітектури, член громадської організації «Збережемо Полтаву» Артур Ароян.
Він також пояснює, що будівля може мати неповну автентичність. Наприклад, якщо під час Другої світової війни від неї залишилися тільки стіни, а все інше пізніше було відновлено.
«Тоді в документації буде вказано, що стіни, форма даху є предметом охорони, але не матеріал, з якого він зроблений. Якщо ж там написано, що перекриття і дах автентичні, тоді те, що їх демонтували – це порушення закону про охорону культурної спадщини, оскільки предмет охорони був частково знищений», – коментує Ароян.
Якщо ж в обліковій картці предмет охорони описаний дуже загально, то й можливості для реставраційного проєкту значно розширюються. За словами експерта, у такому випадку вплинути на будівельні роботи майже неможливо, тому що юридично порушень немає. Власник або розпорядник зобов’язаний зберігати і відновлювати саме ті елементи пам’ятки, які охороняються.
Радіо Свобода звернулося із запитом до Міністерства культури та інформаційної політики України, щоб отримати облікову картку на Комплекс споруд Києво-Могилянської академії, до якого входять і Братські келії. Втім, у відомстві відповіли, що облікової документації на цей об’єкт немає.
«Де-юре це значить, предмет охорони в пам’ятки не визначений. Тоді є запитання, чому не було замовлено виготовлення облікової документації власниками або розпорядниками пам’ятки», – зауважує Артур Ароян.
Порядок обліку об’єктів культурної спадщини дозволяє вносити до реєстру пам’ятки без облікової документації, якщо вони були на обліку до того, як з’явився закон. Братський монастир мав охоронний статус ще за часів УРСР, зокрема за постановою 1963 року.
У Києво-Могилянській академії вважають, що потурбуватися про виготовлення облікових документів мало б місто, адже пам’ятка є власністю Києва та додають, що зверталися з листом до КМДА стосовно цього питання, але відповіді не отримали.
«Ми зацікавлені мати документацію на всі будівлі, якими ми зараз користуємося. Тому що наша проблема з радянських часів – це те, що ці історичні будівлі Братського монастиря, вони і в державній, і комунальній власності. І дуже часто держава і місто створюють якісь свої правила, які нас трошки можуть розривати, тому що ми маємо справу і з однією, і з іншою концепцією. Ми звернулися до міста з тим, щоби місто дозволило нам виготовити цю документацію. Ми не маємо права зробити її самі», – говорить Сергій Квіт.
За відсутності облікової документаці, говорити про заміну старих матеріалів на нові можна тільки в «морально-етичному аспекті», говорить фахівець зі збереження історико-архітектурної спадщини Андрій Салюк. На його думку, реставраційний проєкт має максимально зберегти історичний вигляд, а замінювати зношені матеріали варто на ідентичні. Втім, в юридичній площині вимагати це складно, зважаючи на статус «пам’ятка історії» та відсутність визначеного предмету охорони.
