Окупанти знищують українські книжки. «Гордий, що заборонили мою книгу» – письменник зі США

Ірина Шинкаренко, Ірина Матвійчук, «Голос Америки»

На окупованих частинах Донецької та Луганської областей окупаційна влада знищила майже всю українську літературу, замість якої росіяни завезли 2,5 мільйона російських видань, повідомив український Центр національного спротиву.

Як зазначено в повідомленні, на окупованій частині Донбасу «майже не залишилося української літератури в місцевих бібліотеках».

«Роботу зі знищення літератури виконують представники окупаційних адміністрацій. Зокрема працівники «управлінь освіти». Звітність за знищення та заміщення літератури на тимчасово окупованих територіях окупанти направляють безпосередньо до Міносвіти РФ. Українські книжки росіяни позиціонують як «екстремістську літературу». Проте до неї вони відносять будь-які української книги, видані у 1994–2021 роках», – повідомляють у Центрі національного спротиву.

Про те, що на захоплених територіях України окупаційна влада створила переліки книг, які називає «екстремістською літературою» та вимагає вилучати з фондів бібліотек, в інтерв’ю «Голосу Америки» розповів генеральний директор «Національного музею Революції Гідності» Ігор Пошивайло.

«Я особисто бачив перелік тих бібліотечних видань, які рекомендовано російською окупаційною владою до вилучення з бібліотек», – зазначив Пошивайло.

Перелік книг «екстремістської літератури», яку рекомендують вилучати з фондів шкільних бібліотек на окупованій частині Луганщини, у січні 2023 року також публікував журналіст із Луганщини, головний редактор видання «Трибун» Олексій Артюх. За його повідомленням, на окупованій території Луганської області у січні 2023 року «порекомендували» вилучити із фондів шкільних бібліотек понад 300 видань.

«Окупанти вимагають позбутися літератури на тему Голодомору, методичок та довідників із історії України та навіть дитячих коміксів», – зазначив Артюх, додавши, що на окупованій із 2014 року частині Луганської області в деяких навчальних закладах зберігали українські книжки та атрибутику, хоча звітували про їхнє знищення або списання.

У переліку «екстремістської» є зокрема книги Марії Матіос, Оксани Забужко, Олега Сенцова, Сергія Лойка, Вахтанга Кіпіані, Дмитра Кулеби, Артема Чеха, Олександра Ірванця та інших.

Одне з видань, які є в «забороненому» списку, – книга американця українського походження Даніеля (Данила) Григорчука «Міф та божевілля».

«Це роман про Майдан, про радянську комуністичну систему знищення інакодумства, зокрема, через психологічні експерименти, через створення тиску на громадян. Це унікальний роман для молоді, який розповідає про радянську систему і боротьбу українців за власну свободу під час Майдану. Цю книжку… рекомендовано до вилучення і знищення так само, як й інші видання про Майдан. Це один із тих фактів, що насправді «рашисти» цілеспрямовано затирають, зачищають нашу історію, і воюють, по суті, з нашим друкованим словом», – зазначив Ігор Пошивайло.

Письменник Даніель Григорчук народився 1950 році в місті Шампейн, штаті Іллінойс у США. Його батьки – Дмитро та Наталія Григорчуки – були політичними емігрантами із заходу України. Даніель Григорчук виростав та досі мешкає в Чикаго. Він є почесним професором медицини Університету Іллінойса. Протягом своєї медичної кар’єри присвятив багато наукових досліджень проблемам охорони здоров’я в Україні.

За написання художніх книг Григорчук узявся після виходу на пенсію та завершення медичної кар’єри. З 2013 року вийшло друком три романи автора. Це «Спійманий у потоці» (Caught in the Current), в якому Григорчук описав власну молодість: етнічну Америку та різнокультурну Європу «психоделічних шістдесятих». У книзі «Міф та божевілля» він описує події Революції гідності. У третій книзі «Американа» – йдеться про російські спроби вплинути на американську політику.

В інтерв’ю Українській службі «Голосу Америки» Даніель Григорчук розповів про реакцію на внесення своєї книги до «екстремістського» переліку, знайомство із Радянським Союзом та бачення майбутнього Росії. Хоча письменник народився і мешкає у США, під час інтерв’ю він розмовляв українською мовою.

(Інтерв’ю відредаговане для ясності та плинності).

Ірина Шинкаренко, «Голос Америки»: Як ви дізналися, що в переліку «екстремістської» літератури, які окупаційна влада знищує на захоплених територіях України, є ваша книга «Міф та божевілля»? І що ви тоді відчули?

Даніель Григорчук, письменник: Мені написав Ігор Пошивайло і повідомив, що наша книжка була заборонена на тимчасово окупованих територіях (генеральний директор «Національного музею Революції Гідності» Ігор Пошивайло переклав книгу з англійської на українську – ред.).

І я справді не був здивованим. Бо наша книга розповідає про історію Євромайдану, а Росія старається стерти ту історію, бо Росія – це тоталітарна держава.

Найкраще сказав письменник Джордж Орвелл у своїй книзі «1984», що це держава, де війна – мир, рабство – свобода, а брехня – це правда. Насправді я навіть трішки гордий тим, що заборонили мою книжку. Для мене це плюс. Я вважаю, що в тій книзі була правда, яку вони хотіли заборонити.

– Які моменти з книги «Міф та божевілля», на вашу думку, є особливо «болючими» для окупаційної влади?

– Є багато таких моментів у книзі. Я думаю, коли герой книги Микола Телесик переконав Наталку Слов’янку, психіатриню з Донецька, яка намагається вилікувати його від філософської інтоксикації. Він переконав її перейти з ним на Майдан. І вона тоді усвідомила, що вона – українка, не росіянка. І це дуже важливий момент.

Найболючіший момент для мене – це правдива подія, коли на Євромайдані виглядало так, що все втрачено, коли вбили так багато людей, і здавалося, що це кінець, але люди тоді знайшли в собі сили піднятися і піти проти Януковича. Для мене це не лише у книжці, а й у реальному житті було найзворушливішим моментом.

– Чи ознайомилися ви з переліком книг, які окупаційна влада віднесла до «екстремістських»? Як ви можете його охарактеризувати, про що він свідчить, чого насамперед бояться росіяни?

– Вони бояться, що Україна буде вільною, незалежною країною, вони хочуть знищити українську культуру, мову. Вони думають, що можуть знищити нашу культуру, спаливши книжки. Але це неправда.

Наша культура вже існувала тисячі років і буде далі існувати.

Я гордий із того, що перебуваю в переліку таких відомих письменників. Моя книга «Міф та божевілля» – скромна книжка, але я радий, що потрапив у той список.

– Чи великий наклад ваших книг був виданий в Україні і скільки може бути знищено на окупованих територіях?

– Переклад і видання книги фінансувала Українська держава.

Тоді вони надіслали ці книги, думаю, майже в усі бібліотеки в Україні. Тираж, напевно, був кілька тисяч, але я не знаю точно.

– Ви народилися і живете у США, проте регулярно відвідували Україну. Що вас спонукало так часто літати на Батьківщину своїх батьків?

– Я виріс у Чикаго в українській громаді, наша околиця називається «Українське село». Я ходив до школи українознавства, є членом «Пласту». Все своє життя я жив в українській околиці в Чикаго.

Але я також – лікар, спеціаліст в галузі епідеміології та токсикології. І ще в радянські часи, коли був студентом, я мав нагоду поїхати з американською студентською групою до Радянського Союзу. І в той час я був дуже зацікавлений рухом шістдесятників і мав нагоду зустрітися з дисидентами в Києві. І за це я був заарештований, мене подали до суду і майже відправили до в’язниці, сказали, що я ніколи не зможу повернутися до Радянського Союзу.

Потім у 1989 році в Чернівцях сталася епідемія алопеції серед дітей. І тоді очільник Чернівецької області звернувся за допомогою до іноземних лікарів. Він шукав лікарів- епідеміологів, токсикологів, які знають українську мову, таких дуже мало у світі за межами України. Я з ними зустрівся тоді в Канаді, і вони запросили мене до України. Це для мене був важливий момент, бо до того часу мені було заборонено повертатися до України.

(У 1989 році Даніель Григорчук був запрошений мером Чернівців для надання допомоги у розслідуванні спалаху хімічної хвороби, а також він допомагав Міністерству охорони здоров’я України у проведенні спільного українсько-американського дослідження раку щитовидної залози після аварії на ЧАЕС – ред.).

Тож відтоді я дуже часто їздив до України. Я працював із наслідками Чорнобильської аварії, проводив дослідження «Сім’я і діти України», з часом я став іноземним членом Української академії медичних наук. Тож я дуже часто їздив, лише останніми роками через пандемію не міг.

– Розкажіть детальніше про ситуацію з вашим арештом, будь ласка.

– Це сталося 1970 року. В Києві я зустрівся з дисидентами, а заарештували мене у Львові. Напевно, за мною слідкували. Заарештували у Львові, відправили до суду, сказали, що я є політичним активістом, щось на кшталт цього. І заборонили повертатися мені назад до Радянського Союзу. Я написав про це у своїй першій книзі, автобіографії Caught in the current.

– Ви писали у своїх книгах про радянську систему як імперію зла. Звідки у вас, людини, яка виросла далеко від СРСР, було це розуміння Радянського Союзу?

– Брат мого діда, Данило Грималюк, був у Січових Стрільцях. Мамин молодший брат був в УПА і загинув під час Другої світової війни. Вони втратили своє життя через радянську владу, вони боролися проти радянської влади.

Тож я не скажу ненависть, але я мав недовіру до цієї системи. І коли поїхав у 70-х роках, я побачив, яка це страшна система. Люди всі боялися, навіть моя родина боялася зі мною спілкуватися. Всюди переслідували, всюди були мікрофони. Це був страшний терор для людей, які там жили. Я дуже радів, коли Україна стала вільною, ми всі у США раділи.

– Чи бачите ви серед американців надалі розуміння того зла, яке несе сучасна Росія, та рішучість продовжувати підтримувати Україну?

– Думаю, що більшість американців підтримують Україну. Є дезінформація, і люди, які не обізнані інформаційно, не читають, вони можуть повірити в цю дезінформацію. Але я відчуваю, що більшість американців підтримують Україну.

У моїй книзі «Міф та божевілля» є остання сцена, де Телесик і Наталка Слов’янка сидять, дивляться на схід, і бачать, що надходить чорна хмара, надходять дракони. Тож я не знаю, чи я відчував, що буде така страшна війна, але я відчував, що це не закінчиться Євромайданом. І ця війна є страшна не лише для України, а й для всього світу…

Я переконаний, що Україна переможе. Україна мусить перемогти. Якщо Україна не переможе, то я дуже непокоюсь за цілий світ. Що буде для моїх дітей… закінчиться демократія, ми не можемо цього допустити…

– Можливо, переживання, пов’язані з війною, надихнули вас на нову книгу?

– Так, я готую вже мою четверту книгу, роман про українського письменника, який живе у Венеції і намагається помиритися зі своєю донькою, яка мешкає в Росії і відреклася від свого українського коріння.

Цей роман називається «Темна ніч душі». Я описую там моменти, які насправді сталися під час війни, наприклад, у Бучі.

Я почав її писати ще до початку війни, писав про чоловіка і його доньку, але відколи війна розпочалася, все діється на тлі війни.

– У новій книзі ви порушили тему примирення. Чи бачите ви можливість для українців примирення з росіянами коли-небудь?

– Я не знаю, чи з росіянами, але з українцями, які зрусифіковані, я певний, що можна з ними помиритися…

З Росією не можна миритися, на мою думку…

Я вірю, що Україна переможе, що Україна поверне Крим, Донецьк і Луганськ. Я вірю, що Росія цілком відступить від українських земель. А як це може статися? Я сподіваюся, що РФ розпадеться. Ви бачите, як СРСР розпався. Це країна, яку тримає терор.

В Україні неодноразово заявляли про знищення росіянами книг на окупованих територіях.

Зокрема, як повідомляв радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко, 14 червня 2022 року з уцілілого приміщення маріупольської бібліотеки окупаційна влада вивезла всю літературу начебто «на зберігання». Андрющенко зазначив, що українські книжки планували завантажити в окремий автобус і вивезти до Донецька.

«Мабуть, сама по собі «бібліотека» вже екстремізм із точки зору росіян. Як і освіта», – писав Андрющенко.

У липні 2022 році ексголова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай також повідомляв про те, що росіяни знищують на захоплених територіях області книги, надруковані українською мовою, та російські видання, в яких згадується Україна.

Як заявляли у Центрі національного спротиву, на тимчасово окупованих територіях України росіяни не лише вилучали українські книги, а й спалювали їх у котельнях, зокрема за даними Центру, зафіксовані випадки масового спалювання української літератури в Ровеньках Луганської області.