У Львові презентують понад 300 робіт українських скульпторів. Кажуть про відчуття «поза часом», «інший напрямок» та вплив війни

ЛЬВІВ – «Львівський тиждень скульптури 2023» розпочався під назвою «Старе і Нове/Нове і старе». Понад 300 скульптур, об’єктів, інсталяцій українських митців запрезентують на більш як 10 виставкових просторах, зокрема у Палаці мистецтв, парках, музеях, вулицях Львова. І триватиме найбільша скульптурна подія в Україні до 11 жовтня.

Головна мета, кажуть організатори, – показати зміну тенденцій в українській скульптурі, що вона не обмежується лише творенням цвинтарних пам’ятників.

На трьох поверхах виставкових залів Палацу мистецтв представлені понад 100 скульптур українських митців другої половини ХХ століття і до сьогодення.

У радянський час деяким українським скульпторам, які творили справжнє мистецтво, вкладали емоцію і смисли у свої роботи, доводилось ховати у майстерні ці твори, бо вони «не відповідали радянській ідеології», кажуть дослідники. А в роки Незалежності, зокрема у Львові, певним скульпторам з модерним мисленням, іншим баченням, зауважують деякі фахівці, було неможливо пробитись у конкурсі на встановлення пам’ятника чи монумента.

У Палаці мистецтв роботи представлені у камені, дереві, пластику, склі. Простір поділено тематично: нижній і верхній виставкові зали – сучасне мистецтво.

Між першим і третім поверхами під назвою «Слід часу, міфу і герої» можна побачити скульптуру радянського часу, яку показали і в інтер’єрі.

«Слід часу» не може бути на 3-му поверсі, ми його врізали між сучасними просторами, і він дає відгомін, а далі поглинаєш сучасне і приходиш до сьогодення. Роблячи експозицію, я хотів позбавитись того, що все має бути правильно, зробив трішки не так правильно. Я для себе давно зрозумів, що мене не цікавить сухе представлення мистецтва. Виставка «Старе і нове» – це включення людей на те, щоб вони себе відчули поза часом, щоб шукали, дізнавались. Проходиш скульптурами і відчуваєш, як працює простір», – каже Радіо Свобода куратор виставки Павло Гудімов.

У день відкриття тижня скульптури у Львові спершу не подали інформації про авторів і про роботи, щоб кожен міг відчути і впізнати автора, впіймати ті смисли, які вклав автор, кажуть організатори.

Львівська мисткиня Ірина Марко презентує у рамках «Львівського тижня скульптури» три роботи зі скла.

«Мені дуже подобається ідея тижня скульптури. Тут можна зауважити зміну, тенденції, трансформацію митців. Старі роботи, з радянського минулого, більш фігуративні, більш деталізовані, звернені до людини. А нові, більшості – це стани, емоції, вища природа, стихії, дещо інший напрямок пішов у розвитку української скульптури. До того ж, і вплив війни робить своє. Взагалі тенденція в скульптурі така, що митці звернулися до емоційних станів і абстрактно це передають. А роботи ранніх періодів – більш конкретні. Українська скульптура стає емоційно наповнена і несе змісти, колорит емоцій, не є холодна і відсторонена», – говорить мисткиня Ірина Марко.

А передував «Львівському тижневі скульптури» скандал через встановлену скульптуру українського митця Василя Корчового у Стрийському парку. Суперечка виникла через «пишні форми оголеної жінки» у камені. Хтось роботу вважає мистецтвом, а хтось неестетичним витвором, який не може навіть тимчасово бути у публічному місці. 22 серпня невідома особа чи кілька вчинили акт вандалізму, обливши скульптуру мастилом.

Власне, тому і організували у Львові вдруге тиждень скульптури, кажуть, щоб показати, що українська скульптура потребує кардинальних змін.

Адже з кінця 1980-х-початку 1990-х років в українському малярстві відбулись колосальні зміни, а в скульптурі так і залишився відгомін минулого, вважає мистецтвознавець Орест Голубець. І за його словами, переважає академічно-цвинтарна скульптура.

«Скульптура немов би тягнеться з класичних зразків, а з іншого боку, вона продиктована тим, що нині найбільше заробляють, роблячи надмогильні пам’ятники. Це гротескова ситуація. Мусимо зрозуміти, що від часу появи модернізму, а це 150 років тому, українці мають геніального скульптура, визначного у світі – Олександра Архипенка, на рівні з Паблом Пікассо. Ні одна кафедра скульптури в Україні, ні один навчальний заклад не визнає методику Архипенка, ніхто не користується нею. Тому що це суперечить тій скульптурі, яка до цього часу превалює. Ці панування, отого підходу антропоморфно-реалістичного наносять велику шкоду. Це тягнеться з СРСР, тому що скульптура була найдорожчим видом мистецтва, тому що в скульптурі можна було заробляти найбільше грошей. Тоді казали, що найдорожчий образ Леніна. Цей тиждень скульптури дає можливість витягнути художників, які не долучаються до створення пам’ятників, їхні проєкти не допускають, тому що у них модерне мислення. А ми цих митців намагаємось показати», – наголосив мистецтвознавець Орест Голубець.

Тиждень скульптори поєднує старе і нове, те, що творилось у минулому, і що народжується нині.

Організатори культурної події у Львові хочуть повернути у скульптору всі способи мислення, щоб вона була багатоманітною, як і все мистецтво. І це різноманіття можна побачити цими днями у Палаці мистецтв.

Або можна пройтись «Скульптурним маршрутом» у Стрийському парку, де презентується гранітна пластика учасників Канівського міжнародного скульптурного симпозіуму.

У рамках тижня скульптури планують численні виставки скульптури у львівських музеях, а також дискусії про сучасну українську скульптуру.